Історичний аспект тютюнопаління
Курити тютюн почали ще глибокої давнини. Проте, масове розповсюдження куріння розпочалось аж після відкриття Колумбом Америки у 1492 р. Індіанці скручували сухе листя рослин в трубочку (рослина – “петум”, а трубочка – “сигаро”) і курили. Також використовували для куріння ще й довгі трубки – “табако”, наповнені листям петума, яке вважали священними і вживали як лікарський засіб. Жителі острова пригощали Колумба і його команду “сигаро” і “табако” в знак поваги та дружби. Повернувшись в Європу, матроси привезли з собою “петум”.
Згідно з одними джерелами, тютюн отримав свою назву від місцевості, звідки був вивезений, за іншими – від індіанської трубки для куріння. З Іспанії тютюн поширився в інші країни. На наших теренах паління тютюну поширилося у XVII ст.
Французький посол в Португалії Жан Ніко 1560 р. приніс в подарунок своїй королеві Катерині Медичі листя тютюну, подрібнене в порошок для нюхання. На його думку, тютюнове листя мало лікувальні властивості, частково позбавляючи від головного болю. Так від прізвища Ніко і походить назва діючого компоненту тютюну – нікотин.